Заболотний Данило Кирилович

Народився Данило Кирилович Заболотний 2 січня 1867 р. у с. Чоботарка на Вінниччині в українській селянській родині.Данило Кирилович брав участь у багатьох експедиціях у місця спалахів інфекційних хвороб: побував Одесі, Астраханській губернії, Індії, Монголії, Китаї, Персії,  Шотландії, Марокко. Він був одним із кращих у світі знавців епідеміології чуми. Д.К. Заболотний значною мірою сприяв остаточному викоріненню чуми в Росії, був організатором та першим директором (з 1928) Інституту мікробіології і вірусології АН УРСР, який зараз носить його ім'я, президентом Академії наук УРСР. Опублікував понад 150 наукових праць.

Музей — академіка Заболотного

Нині в селі Заболотне (колишня Чоботарка) Крижопільського району Вінницької області діє меморіальний Музей-садиба академіка Данила Заболотного.В експозиційний комплекс входить меморіальна хата, літня кухня, спеціальні приміщення, сад та могила Д. Заболотного. В літній кухні та спеціально побудованому приміщенні розміщено матеріали, що розповідають про життєвий та науковий шлях вченого. В кімнатах меморіального будинку представлено експонати, що відображають його особисте життя. Тут відтворено інтер’єр початку ХХ ст.

Відкриття музею та сучасність

Урочисте відкриття музею відбулося 9 вересня 1947 року і було присвячене 100-річчю з дня застосування М. І. Пироговим, вперше в історії світової медичної практики, ефірного наркозу на полі бою. Одночасно тут було відкрито і пам'ятник науковцю — погруддя на гранітному постаменті. У наступні роки експозиція музею вдосконалювалася та доповнювалася об'єктами. Також було обладнано спеціальну лабораторію, де з 1994 року проводяться періодичні ребальзамізації тіла Пирогова.

Територію музею-садиби було передано у загальнодержавну власність розпорядженням Вінницької обласної держадміністрації від 22 грудня 1995 року. Указом Президента України від 10 червня 1997 року музей отримав статус Національного, а за Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11 червня 2003 року — статус природоохоронного об'єкта.

Пирогов Микола Іванович

Пирого́в Мико́ла Іва́нович — російський та український хірург, анатом і педагог. Засновник атласа топографічної анатомії людини, засновник військово-польової хірургії, започаткував використання анастезії при оперативних втручаннях. Член-кореспондент Петербурзької академії наук. Найважливішою заслугою Пирогова є запровадження в Севастополі цілком нового методу догляду за пораненими. Основне значення діяльності Пирогова полягає у тому, що своєю самовідданою і здебільшого безкорисною працею він перетворив хірургію на науку, озброївши лікарів науково обґрунтованою методикою оперативного втручання.
 

Національний музей-садиба М. І. Пирогова

Національний музей-садиба М. І. Пирогова — музей у Вінниці, присвячений життю та діяльності Миколи Івановича Пирогова, видатного українського та російського науковця, хірурга та педагога. 

Музейний комплекс розташований на південно-західній околиці міста Вінниця, в межах східної частини масиву Пирогово (раніше це було село Вишня), до його складу входять:

• будинок, у якому жив М. І. Пирогов, і де розміщена експозиція про його життя та діяльність
• музей-аптека з інтер'єрами приймальні та операційної
• церква-некрополь, де міститься саркофаг з набальзамованим тілом науковця
• меморіальний парк, в якому збереглися дерева, посаджені М. І. Пироговим

Засновник фортеці

 Ян Замойський був засновником Бушанської фортеці. Ім'я Яна Замойського тісно пов'язане з правлінням короля Стефана Баторія, для якого він був неоціненним помічником за своєю енергією, нелюбов'ю до магнатів, великою популярністю серед шляхти. Його проекти про видання закону щодо порядку обрання королів, як і щодо рішення справ на сеймах більшістю голосів, не зустріли підтримки; втратив свій колишній вплив. Чимало старань доклав для розвитку наук, активно допомагав Баторію в запрошенні до Польщі відомих європейських учених. З багатьма вченими й письменниками перебував у добрих стосунках, любив оточувати себе ними, чинив їм заступництво.

Бушанський замок - с. Буша

Бушанский замок (его еще называют Бушанская крепость) включен в состав заповедника «Буша». Ініціатором будівництва Бушанській фортеці був гетьман Ян Замойський. З другої половини XVI століття почалося зведення замкових будівель. Бушанский замок був обладнаний шістьма вежами, які повідомлялися між собою системою підземель і були оснащені пороховими складами.
Після приєднання Буші до Речі Посполитої поселення отримало статус міста.